17:37 Треба хоч шось написати..ГгГ | |
| Перші моменти кохання були заворожуючі, цікаві..такі солодкі і палаючі..Тоді світ здавався таким світлим, "рожевим" та позитивним...Його очі для тебе були просто океаном....Ти годинами вдивлялася в них.....Ти мріяла...мріяла що ви будете разом..але....але пройшов час, можливо і не достатньо довгий, а ви досі навіть не знайомі...ти, як і тоді, годинами не відриваєш погляду від його очей, очей лише на фото....ти, як і тоді просто тонеш в них...а кохання....кохання..воно стало сильнішим....та світ вже не здається таким світлим і позитивним як колись....в думках тільки його риси, його очі, волосся, губи....руки...в думках тільки він......Кохання?!...а що кохання?..воно лиш кожного дня без нього залишає ще більшу рану там...там в серці....Кохання це біль...біль...біль....боляче без нього...сльози...сльози рікою щоночі...зранку лише думка що треба жити далі якось....що треба чимось відволікти себе...але це лише думка...що на справді??..насправді....насправді хочеться пірнути в безодню.....насправді бувають моменти коли нічого не хочеш...не хочеш ні сидіти, ні стояти, ні лежати...ні їсти, ні пити....моменти коли ти просто існуєш...коли ти живеш без мети...а мета...мета кохати...Але чи можна ставити кохання за мету??..ні..ні!!!Кохання воно не залежить ні від кого...воно приходить і залишається назавжди...а може і не залишитись......боляче коли воно залишає кохану людину...і вона стає уже просто перегорнутою сторінкою....чи ні???ні!!Це ти для неї стаєш перегорнутою сторінкою, а в тобі досі живе кохання....воно живе...так....але воно вже не взаємне....З кожним днем воно все-одно сильнішає, а ти слабнеш...ти як квітка без води...ти вянеш........вянеш...вянеш...і в решті-решт ти засихаєш....ти просто зникаєш...стаєш просто примарою.....І тобі більше не цікаво що там за вікном...ти закриваєш щільно штори у своїй кімнаті...ти закриваєш двері на замок...ти нікого не хочеш ні бачити ні чути....в твоїх думках лише він...лише мрії про нього...але це ж лише мрії!!!мрії які навряд стануть реальністю...і знову безкінечні сльози, безкінечни думки чому саме так.....і домисли як жити далі......ніяк напевно..... | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
Форма входу
Привет: Гість
Гость, мы рады вас видеть. Пожалуйста зарегистрируйтесь или авторизуйтесь!
Гость, мы рады вас видеть. Пожалуйста зарегистрируйтесь или авторизуйтесь!
Міні-чат
Пошук
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
